Населений пункт виник у 1-й половині 17 століття під назвою Закам’янка (історичною датою утворення прийнято вважати 1638). У 1708 році мешканці брали участь у повстанні під проводом К. Булавіна, за що козаки Ізюмського слобожанського полка вщент зруйнували поселення. Донським козакам було заборонено селитися в цих краях.
1732 за наказом Воронезької губернської канцелярії його відновили козаки Острогозького полку на чолі з сотником Я. Ємановим.
Після зруйнування Запорізької Січі в 1776 році, більшість її мешканців пішли по Дніпру на південь, але були й такі, що з’явилися на Айдарі, в тому числі і в Закам’янці.
В 1864 році в Новопскові було відкрито церковно-парафіяльну школу. В 1885 році в селі був 421 двір, проживали 2614 осіб.
4 січня 1918 року в Новопскові було встановлено радянську владу.
В кінці квітня 1918 року край захопили німецькі війська разом з загонами П. П. Скоропадського.
У січні 1919 року Новопсков опинився в руках командування Червоної Армії. У липні їх витіснили війська Добровольчої армії генерала Денікіна. А вже в кінці 1919 року Новопсков остаточно став радянським після того, як до нього вступили частини Першої кінної армії С. М. Будьонного.
З 5 квітня 1931 року Новопсков став районним центром.
Після звільнення Новопскова від фашистів, головним завданням було відновлення житлового фонду. Відступаючи, гітлерівці спалили багато будинків, інші були зруйновані під час бойових дій.
В 1947 році було відновлено зруйноване господарство.
В 1947 році в Новопскові було створено дорожньо-будівельну організацію «Райавтодор», яка і почала будівництво мостів та доріг.
В 50-ті роки в Новопскові активно працював черепичний завод.
В 1955 році три колгоспи об’єдналися в один імені Леніна з земельним фондом 7947 га. Головою колгоспу став Терентій Гордійович Фесенко.
1957 року Новопсков — селище міського типу.
Історія Новопскова
